АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

                          АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

                                 

      Амброзяк І.І.,  вчитель початкових класів  Іскрівської ЗШ І-ІІІ ст

                                                         

                Початок навчання дитини у першому класі – це складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

                 Психологічне напруження у першокласників, які вперше  перетнули поріг школи, виникає як результат реакції на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється учитель від вихователя дитячого садка, а також від мами та бабусі. Дитину турбує ставлення з боку однолітків: чи зможе вона учитися так, як усі; чи товаришуватимуть з нею діти; чи не ображатимуть її.

                 Психологічне напруження поширюється фізичним. Новий режим життя – режим учня – припускає підвищену працездатність порівняно зі старшою групою дитячого садка. У школі необхідно уважно слухати вчителя, не порушувати поведінку на уроках, уміти дотримуватись правил і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умов життя (порушення сну, апетиту, послаблення опору організму до хвороб).

                Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються показники працездатності, у дитини знижуються напруженість та тривожність.

                Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи невідвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

                Безумовно, першокласники, які відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», які не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму. Легше відбувається період пристосування до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Але, нажаль, сьогодні лише 20-25% дітей ідуть до школи здоровими. Решта мають різноманітні порушення та відхилення в стані здоров’я. Тому процес адаптації відбувається з певним ускладненням й затягується на тривалий термін.

                 Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має ту саму різноманітність аспектів.

                 Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі відбувається швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації зазнають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Учителям, вихователям та батькам необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, у яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитися до інших, допоможуть швидше знайти своє місце в класі.

                  У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань для них є важким випробуванням. Чому трапляються такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких ще не завершився період дозвілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти.

                  У цьому випадку тільки умови, за яких навчання будується на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання.

                  З початком навчання перед дитиною постають нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. При невисокому рівні психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово.

                 Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливості й доброзичливості пришвидшує формування вольової саморегуляції.

                 Зміна ролей від дошкільника до учня сприяє появі нових стосунків у ланці «дитина – батьки». Тепер поряд із турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.

                 Надзвичайно велике місце в адаптації дитини належить сім’ї, дорослим. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи.

                           ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

·          Не залякуйте дітей школою, адже це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечним це є стосовно боязких, невпевнених у собі дітей.

·          Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.

·          Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бути помірними.

·          Сприяйте добрим взаєминам вашої дитини з однолітками, адже за їх відсутності виникають напруженість і хвилювання, що призводять до появи відчуття неповноцінності, агресивності. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дітей, до школи.

·          Головну увагу при формуванні невимушеності і  спілкуванні з дорослими приділяйте сюжетно- рольовій грі ( гра в школу, роль учителя).

·          Для формування адекватного рівня спілкування і взаємодії дитини з однолітками використовуйте ігри, за правилами яких діти змушені узгоджувати власні дії для виконання спільного завдання.

·          Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, у яких носіями ролей є іграшки (ляльки, тварини). Дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.

·          Для формування навчальної діяльності застосовуйте дитяче експериментування, під час якого діти «відкривають» нові сторони та якості об’єктів, нові знання сприяють появі нових питань.

       У дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому є першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюкові найбільш сприятливі умови для розвитку. Чим раніше починається така взаємодія батьків із дітьми, тим краще, але ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

             Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?

·                      Для дитини батьки – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

·                      Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо ви, поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

·                      Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

·                      Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

·                      Кожна дитина має свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність!

·                      Ставте для себе та для дитини реальну мету. Ведіть і спрямовуйте її, але не підштовхуйте!

·                      Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із п’яти відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

·                      Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, щоб їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, розфарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

·                      Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це провідна її діяльність, це її робота. Л.С. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

·                      Допомагайте дитині засвоїти склад числа. Немає необхідності, щоб дитина могла механічно лічити до 100 і більше. Нехай вона лічить до 10-20, але їй необхідно розуміти і знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

·                      Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього в різних періодичних виданнях для дітей сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів.

·                      Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково.

·                      Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

·                      Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

                                            ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ

                        « Чи готові ви бути батьками першокласника?»

    Підбиваючи підсумки, використайте таблицю. Для цього закресліть номери тих запитань, на які відповіли стверджувально. А потім порахуйте кількість закреслених номерів у кожному стовпчику окремо. Отриману суму запишіть у нижню пусту клітинку кожного стовпчика. У графу «Усього» запишіть спільну суму закреслених цифр.

     Отже, обирайте свій варіант відповідей на такі запитання.

1.       Я вважаю, що моя дитина навчатиметься найгірше.

2.       Я хвилююся, що моя дитина ображатиме інших дітей.

3.       На мою думку, чотири уроки – непосильне навантаження для маленької дитини.

4.       Важко бути впевненим у тому, що вчителі молодших класів гарно розуміють дітей.

5.       Дитина може погано навчатися лише в тому випадку, якщо вчитель – її мама.

6.       Важко уявити, що першокласники можуть швидко навчитися писати, читати, лічити.

7.       Я вважаю, що діти у цьому віці ще не вміють товаришувати.

8.       Не хочу навіть думати про те, що дитина може обійтися без денного сну.

9.       Моя дитина соромиться, якщо  до неї звертається незнайомий дорослий.

10.   Моя дитина не відвідує дитячий садок і ніколи не розлучається з мамою.

11.   Початкова школа, напевно, не може чогось навчити дитину.

12.   Я вважаю, що інші діти дражнитимуть мою дитину.

13.   На мою думку, моя дитина фізично значно слабша ніж інші.

14.   Гадаю, що вчителька не здатна оцінити успіхи кожної дитини.

15.   Моя дитина часто запитує: «Мамо, ми підемо до школи разом?»     

Про що свідчать отримані результати?

1 2 3 4 5

6 7 8 9 10

11 12 13  14 15

Результати:

-Якщо сума ствердних відповідей  4  або менше балів, то ви маєте з оптимізмом чекати на  1 вересня, адже ви готові прийняти нову соціальну роль вашої дитини.

-Якщо сума ствердних відповідей 5-10 балів, то вам слід краще підготуватися до можливих труднощів.

-Якщо сума ствердних відповідей більше, ніж 10 балів, то обдумайте свої відповіді ще раз. Можливо, вам потрібно порадитися з психологом.

 

                                   Список використаних джерел

1.Гільбух Ю.З. Коробко С.Л., Кондратенко Л.О. Готовність дитини до школи./ За  ред. О.Максименка, О. Плавник. – К., 2004.

2.Гланік О. Психологічна допомога батькам. – К.: Шкільний світ,

3.ПроскураО. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К.: Шкільний світ, 2005.